* * *
Я тій сльозі сказав: не йди.
Я тій сльозі сказав: сиди.
Сиди, не плач, моя сльоза,
Сиди, не плач, як я сказав.
А ти заплакала й пішла,
І чорним цвітом підійшла…
Усе лишилось, як було:
Порепане моє чоло,
Та затверділий біль в очах,
Та той вогонь, що не дочах.
Лише слова, колись легкі,
Сьогодні змерзлі і гіркі.
1965.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑