* * *
Рябко, і дощ, і з вітром цвіт,
І мамалиґа, й небо з богом,
І пізній розум з ранніх літ,
І ранні рани за порогом.
Усе, усе, усе — для битви!
В часи страждань, болінь, жалю
Я повен першої молитви:
Свободи тінь в душі ловлю.
Червоний місяць аж горить,
З діброви хмара виступає,
І світ на груди наступає
Моїй тривозі-полетить!.
А полетить. Бо манна з неба
Не падає і не впаде.
Нам дуже й дужче жити треба —
Свобода в нас і — з нас іде!
1964.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑