В Холодній Балці ніч відьмача,
Чорти в зеленому чаду,
І на вогні стегно теляче
Чортам обслинює губу.
В Холодній Балці Сіра Відьма
З винових ходить королів.
Ця Сіра Відьма ще свобідна,
І носик їй свобідно впрів.
В Холодній Балці над лиманом
Нирки пірнають в золоте.
І Сіра Відьма крупним планом
Собі коханнячко плете.
Вона плете його недбало,
І так і сяк, туди й сюди,
Плете зумисне і небавом
І губить знов свої сліди.
Та Сіра Відьма — кров з туманом —
Заходить в королів-сватів,
І чорно плачуть над лиманом
Програлі армії чортів.
їм світу чорного не видно,
І Сіра Відьма їм свята —
Не мала бідна Сіра Відьма
Ще на собі свого чорта.
Його ще тінь не прилетіла,
Він Відьму ще не пив з долонь,
Її шовкову тишу тіла.
Шовкову тишу, як вогонь!
1969.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑