* * *
Солодко пахне в лісах медуниця,
Рву при землі поміж листям сухим.
Серце у грудях не може вміститься,
Б’ється, мов жайвір над лугом німим.
Ніжно берези вибілюють небо,
Дятел стукоче об кору сосни,
Як мені сумно бути без тебе
В перші пробуджені ранки весни.
Знову ти будеш вночі мені сниться,
Може, тому, що такі голубі
Очі твої, як в лісах медуниця,
Та, що зриваю між листям тобі.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑