* * *
Мово моя колоскова,
Сестро-порадо шовкова,
Житимем вічно з тобою,
Рідною і дорогою.
Поки ти будеш на світі,
Буде народ твій в зеніті,
Будуть усі шанувати,
Ніжність твою прославляти.
Коли ж тебе в світі не стане,
Серце від болю зів’яне.
Тож берегтиму щоднини
Кожне словечко-зернину.
Хай розростається нива,
Хай колоситься щасливо,
Хай по усій Україні
Линуть пісні солов’їні.
Мово моя колоскова,
Сестро-порадо шовкова,
Вічні ми тільки з тобою,
Рідною і дорогою.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑