* * *
Літує літо у липневім цвіті,
Гречки медами пахнуть звіддаля,
Вже зажовтіли ниви і поля,
Десь перепілка пітькає у житі.
Після дощу розморена земля
Лежить і слухає, що робиться у світі,
Ласкаве сонце спиниться в зеніті
І дивиться, як грається маля…
І кожний день — як подих дозрівання,
Година кожна — як пора чекання
Ось-ось почнуться у полях жнива.
Тре агроном в натрудженій долоні
Вусаті колоски. Зерно уповні,
Немов янтар, на сонці ожива.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑