* * *
Ковалю, дорогий ковалю,
Великий брате криці і вогню,
Пали у горні кривду і брехню,
Не буде в світі горя і печалі.
Усе життя ти йдеш назустріч дню,
До підлості нема у тебе жалю.
Гартуй же правду із міцної сталі,
Як воїнам гартуєш ти броню.
Без правди ми не можем в світі жити,
Нам тільки з нею у бої ходити
До старості, до посивілих скронь.
Коли ж в горнилі буде жар згасати,
Ми біля нього станемо на чати,
І кожний кине серце у вогонь!.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑