* * *
Дідусь мені сопілку калинову
В дворі на сонці вправно майстрував,
А я сидів та в очі зазирав
І слухав дідусеву тиху мову.
Коли зробив сопілку, приладнав
До неї пищик — пісенька шовкова
Так полилась іскристо й веселково,
Що я незчувся, як затанцював.
Стояла на порозі наша мати,
Щасливо посміхалась і мені
Казала: «Не скачи, а вчися грати!.»
Спасибі, мамо, що мене навчили
Любити невмирущі ті пісні, —
Вони мені людські серця відкрили….
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑