Стоїть гора високая,
Попід горою гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.
Під гаєм в'ється річенька,
Як скло вона блищить;
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.
Край берега, у затишку,
Прив'язані човни;
А три верби схилилися,
Мов журяться вони,
Що пройде любе літечко,
Повіють холода,
Осиплеться їх листячко,
І понесе вода.
Журюся й я над річкою…
Біжить вона, шумить,
А в мене бідне серденько
І мліє, і болить.
Ой річечко, голубонько!
Як хвилечки твої —
Пробігли дні щасливії
І радощі мої…
До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна;
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!.
Стоїть гора високая,
Зелений гай шумить;
Пташки співають голосно,
І річечка блищить.
Як хороше, як весело
На білім світі жить!.
Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить!
Болить воно та журиться,
Що вернеться весна,
А молодість… не вернеться,
Не вернеться вона!.
1859.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑