Котивсь гарбуз по городу,
Шукаючи свого роду,
Розігнався, покотився,
Аж у Львові опинився.
Туди-сюди розглядає,
На всі заставки гукає:
— Гов! чи живі, чи здорові
Всі родичі гарбузові?
Обізвалась «Зоря» ясна,
Його донечка прекрасна,
А за нею і «Дзвінок»,
Говорливенький синок.
Гудуть брати у куточку,
Що шанують сина й дочку…
Будьте ж живі та здорові
Всі родичі гарбузові!
Просіть долю, діти-квіти,
Щоб новенький рік прожити
У добрі, у тихім щасті,
Без журби і без напасті!
[1892].
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑