У полі ріс і розвивався
Козачки Нехворощі син,
Всесвітнім став, з людьми спізнався.
Дивись — де хата, там і він.
Скрізь у господі порядкує,
Щоб добрим людям догодить;
Щодня по хаті він танцює,
Буває так, що аж курить,
Його усяка баба знає,
Та нам у баби не питать,
А вас загадочка питає,
Щоб знать самим, як його звать.
Весела загадка сміється,
Що із брехні спекла калач,—
Як свіжий — віником він зветься,
А як пристаріє — деркач.
[1893].
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑