* * *
Затихає по алеях вітер,
В синій сукні саду первоцвіт.
А життя цікаве тим на світі,
Що воно немов очей привіт.
Щастя в них блукає і надія,
Ваблять мрії літо золоте.
Серце від усмішки пломеніє,
В нім любов трояндами цвіте.
Я іду на бій і образ милий
Твій проношу в невідомий світ.
Може я на шлях впаду безсило,
Як ворожий постріл прогремить.
Знаю, що твої привітні очі
На ту вість небажану, сумну,
Дивну квітку вздрінуть на узбоччі,
Нашу пам’ятаючи весну.
1943.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑