І праведні й неправедні діла
Колись у Царстві Вічному розсудять,
І відсахнуться вбивники від зла
З гадюками обвислими на грудях.
І стане волі сторожем закон,
Благословенний радістю земною.
І незгасимий заблищить вогонь
На верховинах, вторгнутих імлою.
А ми, неначе сироти оті,
Що біля церкви прихилились в свято,
Здивуємось, уздрівши на путі
Пророків, за людські діла розп’ятих.
Сліпих і кволих люди привезуть,
Питаючи: — Христа не зустрічали?. —
І голуби засріблять в леті путь,
Хитнуть зорю в далекому причалі.
Настане радість в нашому житті,
Благословляючи земні діброви,
Хреста з Ісусом будемо нести
Дорогою і правди і любови.
1949.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑