* * *
Осінній вітер листя рве,
На озері латаття крутить.
Ще в Вашім погляді живе
Весна загублена й забута.
Я Вам нагадував про дім.
Промінням верби оповиті,
Там, не зажурені нічим,
Схилили на покрівлю віти.
В притихлі обрії вросли
Хрести, похилені на плити.
Мов люди крізь, негоду йшли,
Спинились трохи відпочити.
Хтось буде йти з нас, повен мрій,
Могилами в німім чеканні.
Уздріне напис дорогий —
І рознесуть вітри ридання.
1948.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑