— Як тільки я кивну, відразу вмикай! — наказав Р-Ч, відсмикнув руку, наче серце товариша припекло долоню, і, не оглядаючись, пішов із залу.
Через кілька хвилин на екрані з’явилося його обличчя. Деякий час голова його була непорушна, ніби хлопець вагався. А потім — кивок. Товариш не гаючись заклав невеличку картку в програмний пристрій Енергетичного Ланцюга. То був наказ спрямувати енергію на об’єкти камери П-654.
…Мати лежала в прозорому саркофазі — чорне одіяння, бліде лице, заплющені очі. В кришталеву тишу камери тонюсінькими прожилками проникло дзижчання: запрацювали численні пристрої Контрольної Установки, щоб повернути життя А-Я!
Довго стояв Р-Ч, пронизуючи поглядом саркофаг. Були хвилини, коли на нього находили сумніви і серце стискував страх. А що, як вони чогось не передбачили?. Та ось нарешті ворухнулися повіки, обличчя порожевіло, сіпнулась рука… Ну, прокидайся, прокидайся ж, мамо!
А-Я розплющила очі. Наче зі сну, вона дивилася і нічого не бачила.
— Це я, твій син! — кинувся до неї Р-Ч, простягаючи руки. — Здрастуй, здрастуй, мамо!.
Люди Землі побачили в небі дивовижний спалах.
А точніше сказати — співавтора. Бо це оповідання — наслідок обробки записів електронної машини. Щоб усе пояснити, наведу уривок із листа, якого я одержав минулої осені від групи студентів-ентузіастів:
«Вам, певне, відомо, що й досі в район вибуху так званого «Тунгуського метеорита» їздять численні експедиції, надто студентські. Допитливих не задовольняють дотеперішні гіпотези, які пробують пояснити таємниче явище, що спостерігалося в районі річки Тунгуски в 1908 році… Метеорит?. Так досі й не виявлено жодного грама космічної речовини. Корабель марсіан?. Але чому марсіани не роблять нової спроби контакту?. Комета?. Тоді б її наближення неодмінно помітили тодішні численні обсерваторії!. Промінь лазера, як сигнал від інших цивілізацій? Це припущення також не витримує критики, бо коли б зіткнення світлових променів з атмосферою Землі супроводжувалось вибухами, то Сонце робило б на нашій планеті такий гармидер, що нові гіпотези довелося б обмірковувати лише вночі…
Отож і наша студентська експедиція покружляла по славнозвісних місцях, досліджувала вивали лісу, брала зразки мінералів і т. п. Серед них трапився нам якийсь легенький потемнілий камінчик. Спочатку ми й уваги на нього особливої не звернули. А потім, коли почали аналізувати, — шерехуватий той об’єкт поставив нас у тупик: ніхто не міг визначити його природи. Виявилося пізніше, що то невідомо звідки занесений блок пам’яті.
Електронна машина по-своєму розшифрувала знаки, записані в тому блоці пам’яті. Надсилаємо уривчастий і досить хаотичний текст, підготовлений електронною машиною…
Наступного літа ми знову вирушимо на Тунгуску. Можливо, пощастить знайти ще хоч кубічний сантиметр блоку пам’яті з антигалактики. Невже під час катастрофи вцілів лише один-єдиний осколок?
Якщо знайдемо, сповістимо».
Якщо знайдемо… Це взагалі дивина, що вцілів шматочок, який до вибуху складався з антиречовини. Адже в процесі анігіляції всі позитрони, антипротони і антинейтрони мусили 6 перетворитися на світло! Але осколочок лишився… Чим пояснити це? У тексті сказано про своєрідну перезарядку атомів — може, в цьому й розгадка?.
Сторінка: 1 | 2
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑