— Шостий уже…
— Значить, двадцять два роки ви проспали. Не жили, а спали!
— Та воно-то гак…
— А уявляєте, скільки б ви могли зробити корисного за ті двадцять два роки?
— Але ж і поспати приємно… — Старий, згадавши про сон, розкрив рота, щоб позіхнути, та навіть і позіхати не хотілося!
— А тим, що працюють на нічних змінах, що водять кораблі, електровози, літаки, автомашини? Знаєте, як їм важко боротися зі сном? А то прийняв кілька крапель цього екстракту — і вже ти бадьорий, виспаний!
— І довго так можна протягнути?
— Хоч і сто років. Це ж не збудник, що виснажує нерви, це екстракт, який сприяє їхньому зміцненню. Я ось почуваю себе набагато здоровшим, ніж раніше, коли валявся в постелі.
— Що ж ви з ним далі робитимете… з оцим екстрактом?
— Потрібні ще дослідження, перевірки. Якщо медики підтримають мене, то, гадаю, він знайде широке застосування.
— І що, приймати ці краплі треба буде обов’язково?
Вчений засміявся:
— Зовсім ні! Якщо ви хочете й надалі губити третину свого життя — спіть на здоров’я. Але я впевнений: ви самі попросите в мене цих крапель.
— Довго доведеться чекати! — усміхнувся Іван Йосипович.
— А як ви зараз себе почуваєте?
— Та почуваю непогано, от тільки безсоння…
— Це подіяв «Сомнус моментаріум». Вас почастувала Мар’янка.
— Та ви що? — злякано підвівся старий. — Значить… А довго він не даватиме спати?
— Не бійтеся, це не пошкодить вашому здоров’ю. А діє один прийом лише на добу, незалежно від дози.
— Ну, слава богу, значить, завтра я все ж посплю. — Іван Йосипович заспокоївся і знову сів. — Бачите, Вітю, відкриття ваше геніальне, але… Я так люблю поспати! От пустунка… Ви заховайте, щоб вона не того…
— Завтра несу в інститут.
— Вірно, хай йому грець, цьому екстрактові. А взагалі, поздоровляю, чого ж… — Іван Йосипович хитро примружив очі. — І все-таки ви не розумієте, що то значить добре поспати!.
Сторінка: 1 | 2
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑