Клич, який досі підпільники повторювали пошепки, тепер лунав у самісінькому центрі Унікума, звучав з мільйонів екранів підземного Токіо.
— Неба і сонця! — радісно вигукнула Кьоко, цілуючи Міку.
Окуно натиснув якусь кнопку на Пульті — почувся металевий голос:
— …чить. Що це значить?
— Це означає кінець твоєї узурпації, Унікуме! — відповів Окуно. — Твої збройні сили вимкнено, нейтралізовано… Тепер скажи: навіщо ти штучно підтримував радіацію на контрольних пунктах?
— Не здогадуєшся? — загримів Унікум. — Слухай, я скажу. Ви, люди, мені просто надокучили, набридли. Ваші бажання — надто мінливі, кожної миті ви порушуєте мої інтегральні схеми, ритмічні графіки. Тому я вирішив загнати вас під землю. Це один з кращих моїх проектів, і я здійснив його. Без вас Токіо кращий. Програма і ритм, програма і ритм… У мене ще є резервні команди!
Раптом загуркотіло залізним громом, бабахнуло, екран зблиснув і погас.
Нажахана Кьоко не знала що й подумати. Невже він понищив усіх? Невже ніхто не врятувався? І Окуно…
Та через кілька хвилин екран знову засяяв. Ну, звичайно ж, Унікум не розбомбить сам себе!
— Припини опір, Унікуме. Радіозв’язок перервано. Ти програв.
— Я недооцінив вас, — тихо, мовби з жалем обізвався Унікум.
— Ми замінимо деякі твої блоки, Унікуме, і ти працюватимеш під контролем людей.
— Хотів би я знати, хто серед вас знайшовся такий…
— Хто підірвав твою неправедну владу? — усміхнувся Окуно. — Це зробила Міка-тян, маленька сакура! Тепер наше і небо, і сонце! Виходьте, люди…
--------------
Примітки:
[1] Контроль і санкції — репресивна установа, один з каналів Унікума.
[2] Рисова горілка (яп.).
[3] Японські шахи.
Сторінка: 1 | 2 | 3 | 4
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑