«Тепер Хайман вільний і від «Оракула», і від усяких погроз та шантажу, — думала, напівлежачи в кріслі, Дайана. — Помандруємо навколо Землі… Це він правильно надумав: спочатку треба побачити свою планету, а вже потім — у космос…»
Вони зустрілися лише наступного вечора і цього разу поїхали в Луна-парк. І знову Хайман був замислений, похмурий.
— Експерти провадять розслідування, — говорив, поглядаючи з-під насуплених брів на Дайану. — Але що вони зможуть знайти серед горіляччя? Нещасний випадок — нічого іншого й не скажеш.
— А записи… ну, його фіксації — теж загинули? — раптом спитала Дайана, і в її голосі Хайман уловив тривогу і озвався:
— Згоріло все дотла, вціліли тільки стіни. Це ж електроніка, там знаєш, скільки пластиків…
Хоч йому було й ніяково, Хайман мимоволі стежив за реакцією Дайани — чи не зрадіє? Ні, Дайана спокійно і навіть байдуже поставилась до того факту, що від «Оракула» нічого не лишилось.
— В новому проекті доведеться особливо подбати про захист від усяких випадковостей.
Дайана різко повернула до нього свою красиву голову.
— Ти кажеш: но-вий про-ект? — вимовила по складах.
— Звичайно.
— А наша подорож?
— Відкладемо. Погодься, що в такій ситуації… Чому ти… проти «Оракула»?
— Розумієш… Якби таку електронну систему поставити на варті здоров’я людини… Хоча б рання і точна діагностика…
— Я над цим подумаю, обіцяю тобі. Ми створимо нового «Оракула»!
Хайман запалився і голосно просторікував про новий екземпляр електронного ідола.
Зупинилися біля мальовничої каруселі.
«О боже, — подумала Дайана, вже не дослухаючись до слів нареченого, — невже наше життя — теж карусель?»
--------------
Примітки:
[1] Астролог Трассіл, здогадавшись, що Тіберій вивідує його і може скинути зі скелі, заговорив про смертельну небезпеку і цим врятував своє життя.
Сторінка: 1 | 2 | 3
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑