Як тільки на екрані з’явилось Андрійкове обличчя, Дем’янко на радощах заспівав свою пісеньку:
Я хлопчик дерев’яний,
Я електронний хлопчик,
Мене Дем’янком звати,
Ви маєте це знать.
Я хочу, як людина,
Робить добро, буть смілим,
Науки таємниці
До краю всі пізнать.
— Ой, Дем’яночку! — вигукнув Андрійко. — Звідки це ти говориш?
І Дем’янко почав розповідати йому про свої пригоди…
1968.
Сторінка: 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑