А де ж Вікторія? Невже загинула? Із туманної далечіні виринув гідроплан. Він летів низько, понад самісінькими хвилями. «Ага, шукають!» — майнула у всіх радісна думка.
Ось літак сів на воду. Він довго гойдався на хвилях. Через деякий час гідроплан відірвався від води і втомлено полетів до берега. Йому навздогін побігли сиві баранці.
— Чи знайшли дівчину?
— Чого ти мовчиш?
— Кажи швидше! — навперебій запитували в Павлика його друзі.
Почувши, що Вікторія жива, вони знову загомоніли:
— Як вона почуває себе?
— Що завадило їй скористатися вертольотом?
— Де вона була під час вибуху?.
Павлик, звичайно, не міг відповісти зразу на всі запитання. Він підняв руку і, коли гамір стих, промовив:
— Виходить, що вас більше цікавить те, чого не побачило скляне око… Ходімо, друзі, до нас. Віта почуває себе добре. Вона сама розповість вам про все. Скажу тільки, що вертоліт під час посадки зазнав пошкодження, тому Вікторія кинулася вплав…
— Ми хочемо почути про все з вуст героїні! — загукали школярі і ватагою попрямували до дверей.
Сторінка: 1 | 2
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑