* * *
О хутори!
Пронизані полинною печаллю
У згусток золотих і синіх вечорів.
Хто вип’є сон і сум ваш давній
І вийде сам із цих задимлених дворів?
О хутори!
Пливуть, шумлять і віють весни,
І ранки сплескують крилом.
І сонце кільчиться у плесах,
А сонце птицею в село…
О хутори!
Пронизані полинною печаллю
У згустках золотих і синіх вечорів.
Хто вип’є сон і сум ваш давній
І вийде сам із цих задимлених дворів?
О хутори!
1926.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑