Підв’язала осінь китиці червоні,
сіла на коня.
Прощавайте, села!
Блиснули в тумані зіркою підкови,
малиновим дзвоном
розляглась луна.
І, немов той вітер, за гаями-бором
вершник золотий,
чи не сніг у хмарах?
Брязнули морозом ковані остроги —
будуть на Покрову
од зими листи.
1926.
Твір: попередній ↔ наступний
Вгору ↑